Тіньова імперія «співаючого ректора»: поліція розслідує експлуатацію студентів в університеті Поплавського
Роками навколо Київського національного університету культури і мистецтв (КНУКіМ) та пов’язаного з ним приватного Київського університету культури (КУК) вирували неоднозначні чутки. Блискуча обгортка з яскравими шоу-програмами, телевізійними проєктами, піснями про юних студенток та культом незмінного очільника Михайла Поплавського створювала враження безтурботної «кузні зірок».
Проте за лаштунками цієї показової життєрадісності завжди подейкували про значно темніші реалії навчального процесу. Раніше розповіді про зневажливе ставлення, примусову працю та сумнівні пропозиції залишалися переважно в межах кулуарних розмов, анонімних спогадів випускників чи поодиноких публічних виступів.
Сьогодні ситуація перейшла у принципово нову, офіційну юридичну площину, в якій задіяні слідчі Національної поліції та Офіс Генерального прокурора. Правоохоронці розслідують кримінальне провадження щодо ймовірної організації стійкої схеми торгівлі людьми — систематичної трудової та сексуальної експлуатації студентів зазначених закладів вищої освіти. Те, що довгий час вважалося міськими легендами столиці або просто скандальним фольклором навколо 76-річного «юного орла», тепер виписано в офіційних судових ухвалах як ознаки кримінального правопорушення за частиною 2 статті 149 Кримінального кодексу України.
Таємниця слідства дала неочікувану тріщину через банальний технічний конфуз у Печерському районному суді міста Києва. В одній із нещодавно оприлюднених судових ухвал працівники апарату суду випадково забули закрити назви вишів і конкретних ресторанних комплексів, які фігурують у матеріалах справи. Як повідомляє видання NGL.media, саме завдяки цьому недогляду журналістам вдалося верифікувати деталі кримінального провадження і чітко з’ясувати: слідчі дії ведуться безпосередньо навколо оточення Михайла Поплавського та створеної ним освітньо-комерційної екосистеми.
Кримінальне провадження відкрили ще в середині лютого 2026 року, коли правоохоронці отримали перші розлогі свідчення потерпілих студентів. Спочатку йшлося переважно про незаконне використання безоплатної робочої сили, але подальший збір доказів розкрив набагато ширшу й тривожнішу картину зловживання вразливим становищем молоді. За версією слідства, тиск на студентів мав комплексний характер, поєднуючи академічні важелі впливу, матеріальні труднощі та адміністративний диктат керівництва вишів.
Справа набуває особливої гостроти на тлі масштабних змін у керівництві самого КНУКіМ. Багаторічний незмінний ректор Михайло Поплавський, який безперервно очолював флагманський заклад культури понад три десятиліття, саме в лютому 2026 року офіційно завершив дію свого контракту. Збіг завершення багаторічної каденції впливового патріарха університету із відкриттям кримінальних проваджень сигналізує про початок тектонічних зрушень навколо всієї його корпоративної імперії.
Сексуальні домагання у театрах і вузах: купа випадків та всього дві кримінальні справи
Ресторанне рабство під виглядом практики
Механізм вербування, ретельно описаний у судових документах, базувався на системному використанні беззахисності конкретних категорій студентів. Організатори схеми цілеспрямовано обирали тих, хто гостро залежав від поселення в гуртожитку, не мав стабільного фінансового доходу від батьків, потребував позитивних оцінок для збереження стипендії або просто панічно боявся відрахування з університету. Використовуючи службові повноваження, посадовці створювали на молодих людей постійний психологічний тиск, натякаючи на можливі проблеми у навчанні в разі відмови від «запропонованої допомоги вишу».
Після психологічної обробки та відбору студентів фактично змушували працювати у заміських закладах громадського харчування. Мова йде про відомі комплекси «Пан Чебурек» та «Батьківська хата», розташовані на 20-му кілометрі траси Київ — Одеса, які є частиною ресторанного бізнесу Поплавського і які він сам регулярно та активно популяризує у своїх соціальних мережах у компанії студенток. Молодь залучали до виснажливої праці обслуговуючого персоналу без жодного офіційного оформлення трудових договорів, позбавляючи навіть мінімальних соціальних гарантій та вихідних днів.
Аби створити бодай якусь видимість законності перед можливими перевірками інспекцій праці, організатори вигадали фіктивну бухгалтерську ширму. Слідство зафіксувало, що студентам відкривали рахунки та імітували виплати через банківські перекази від низки підконтрольних приватних підприємств та фізичних осіб-підприємців. На практиці ці транзакції були лише формальною імітацією оплати праці за колосальні обсяги реальної роботи. Наразі слідчими Головного слідчого управління Нацполіції офіційно встановлено особи щонайменше 60 студентів, які стали жертвами цієї конвеєрної схеми трудової експлуатації.
Особливу пікантність ситуації надає персона того, кого слідство називає головним виконавцем цієї схеми працевлаштування. Згідно з матеріалами Печерського райсуду, пряму комунікацію з ресторанами та відбір потрібних студентів здійснював безпосередньо нинішній виконувач обов’язків ректора КНУКіМ Ігор Комарніцький. Ця людина є давнім, випробуваним соратником Поплавського: раніше він очолював факультет готельно-ресторанного і туристичного бізнесу вишу, працював офіційним помічником Поплавського за часів його депутатства у Верховній Раді та навіть керував столичним міським осередком очолюваної метром Аграрної партії України.
Комарніцький у цій системі ідеально поєднував важелі академічного впливу на молодь із комерційними інтересами бізнесу свого наставника. Будучи посадовою особою національного університету, він мав необмежені можливості маніпулювати розкладом, практикою, сесіями та гуртожитками, перетворюючи підпорядкованих студентів на безкоштовний персонал для придорожніх закладів харчування. Втім, як свідчать судові ухвали, трудовими повинностями ця історія не закінчувалася.
Своєю чергою засновником приватного Київського університету культури (КУК) є ТОВ «Укрконцерт», що належить Олександру Поплавському – сину Михайла Поплавського.
Сексуальний вимір скандалу
Найбільш шокуючим поворотом у розслідуванні стала зміна кваліфікації та доповнення матеріалів справою про сексуальну експлуатацію. Якщо на початкових етапах у лютому правоохоронці фокусувалися на порушеннях трудового законодавства та примусовій роботі, то вже у серпневих та вересневих процесуальних документах з’явилися значно похмуріші деталі. У судовій ухвалі прямо зазначено, що посадові особи закладу культури використовували навчальний заклад для забезпечення специфічного дозвілля сторонніх замовників.
В офіційному судовому документі чорним по білому зафіксовано жахливі подробиці: «Окрім того, окремих завербованих студенток залучали до участі у закритих приватних заходах (вечірках, банкетах, неофіційних зустрічах) для третіх осіб, фактичною метою яких було використання студенток як об’єктів сексуальної експлуатації». Тобто фактично державний виш виступав своєрідним постачальником живої сили для приватних розваг так званих «поважних гостей», а відмова від участі в подібних неофіційних зустрічах загрожувала дівчатам серйозними академічними та побутовими неприємностями.
Ці одкровення з матеріалів справи змушують по-новому подивитися на численні публічні виступи випускників попередніх років, які довго намагалися привернути увагу до токсичної атмосфери в закладах культури. Торік під час гучного скандалу довкола театрального режисера Андрія Білоуса видання NGL.media публікувало свідчення про масштабні домагання в профільних університетах, де окремо фігурував викладач КНУКіМ Андрій Балабан, звільнений лише після потужного публічного резонансу з боку студентської спільноти. Тоді ж колишня студентка Владислава Корінна відкрито заявила про домагання з боку особисто Михайла Поплавського, хоча й утрималася від розкриття подробиць через страх тиску.
Подібні факти вказують на те, що сексуальна експлуатація та відчуття повної безкарності керівництва були не поодинокими ексцесами окремих викладачів, а складовою частиною усталеної корпоративної культури закладу. Студентки, які приїздили до столиці з провінції з мріями про велику сцену, телебачення та шоу-бізнес, потрапляли в пастку психологічної обробки, де їхній успіх і спокійне завершення навчання напряму залежали від готовності брати участь у закритих заходах на догоду керівництву та його впливовим партнерам.
Слідчі підкреслюють, що доведення таких епізодів є процесуально надскладним, адже жертви тривалий час боялися свідчити, переживаючи за власне майбутнє та зазнаючи тиску. Проте у кримінальному провадженні вже офіційно зафіксовано свідчення потерпілих, які погодилися дати показання слідству, що й дозволило прокурорам вийти до суду з клопотаннями про проведення невідкладних слідчих дій та обшуків у ключових фігурантів схеми.
Обшуки, вилучені айфони та юридична петля довкола керівництва
Кульмінацією слідчих дій цього літа стали обшуки за місцем проживання нинішнього очільника навчального закладу. 7 серпня 2026 року слідчі Нацполіції прийшли з обшуком до помешкання в.о. ректора КНУКіМ Ігоря Комарніцького. Правоохоронці виявили та тимчасово вилучили його мобільний телефон Apple iPhone 11 Pro разом із сім-картою оператора «Київстар», які того ж дня було визнано речовими доказами у провадженні про торгівлю людьми.
Слідчий суддя Печерського районного суду Києва, розглянувши матеріали клопотання Офісу Генерального прокурора, ухвалив накласти повний арешт на вилучену техніку із забороною відчуження та користування. У судовому рішенні підкреслюється, що мобільний пристрій Комарніцького як засіб щоденної комунікації та зберігання інформації містить у собі критично важливі дані: листування у месенджерах, списки студентів, деталі переговорів із керівниками ресторанів, фотофіксацію первинних документів, банківські додатки та дані про точні геолокації зустрічей.
До «Юного орла» прийшли з обшуками. У чому підозрюють колишнього ректора КНУКіМ?
Суд погодився з доводами прокурорів про те, що повернення телефона володільцю створює прямий ризик знищення, видалення або модифікації цифрових доказів злочинної діяльності. Специфіка злочину, пов’язаного з торгівлею людьми, який вчиняється групою осіб упродовж тривалого часу, вимагає ретельного аналізу всіх з’єднань, дзвінків та фінансових транзакцій. Наразі Комарніцький формально має статус третьої особи, щодо майна якої вирішується питання арешту, проте коло підозрюваних стрімко звужується довкола верхівки вишу.
Водночас кримінальні проблеми освітньої імперії Поплавського цим не вичерпуються. Ще наприкінці березня 2026 року правоохоронні органи провели понад два десятки масштабних обшуків у самого Михайла Поплавського, а також у приміщеннях КНУКіМ та приватного КУК у межах іншої резонансної справи — про колосальну розтрату близько 760 мільйонів гривень через оформлення так званих «фіктивних студентів». Приватний університет КУК, заснований компанією сина патріарха Олександра Поплавського ТОВ «Укрконцерт», роками функціонував як зручна прокладка для оптимізації освітніх потоків і ліцензійних нормативів.
Синхронний наступ правоохоронців на фінансові оборудки та факти торгівлі людьми свідчить про те, що багаторічний недоторканний статус Михайла Поплавського та його найближчого оточення остаточно зруйновано. Освітня система, яка десятиліттями будувалася за законами особистого феодального володіння, опинилася під ударом невідворотного правосуддя. Суспільство нарешті отримало шанс дізнатися повну правду про те, що роками приховувалося за яскравим неоном університетських сцен, а винні у приниженні та експлуатації студентів мають понести передбачену законом кримінальну відповідальність.
УК
